«Вівальді» на Донеччині: 75 кв. км зачищено, понад 10 кв. км повернуто

3-й армійський корпус проводить на півночі Донецької області наступальну операцію «Вівальді». За даними корпусу, на першому етапі Сили оборони зачистили від російських груп близько 75 квадратних кілометрів території, повернули під контроль понад 10 квадратних кілометрів і повністю звільнили село Середнє. Осередки російської присутності ліквідували також у районах Новоселівки, Ярової, Корового Яру та Олександрівки.

За твердженням військових, одним із завдань операції було руйнування системи постачання противника. Підрозділи безпілотних систем 3-го корпусу завдали ударів по російській логістиці, після чого окупанти були змушені перенести частину забезпечення паливно-мастильними матеріалами за межі України — у Воронезьку область. У корпусі заявили, що на першому етапі російські війська втратили близько 1500 військових, понад 12 тисяч безпілотників та кілька сотень одиниць бронетехніки й артилерії.

Командувач 3-го армійського корпусу Андрій Білецький наголосив, що операція триває, а її кінцеву мету військові не розкривають.

«Наша операція називається "Вівальді". А у Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це — лише перший із них», — зазначив Білецький.

За оцінкою військового експерта Дмитра Снєгирьова, результати операції дозволили покращити становище Сил оборони на Лиманському напрямку, однак говорити про повне зняття загрози зарано. За його словами, українським військам вдалося ліквідувати небезпечний виступ російських військ у районі Шандрівого та Зеленої Долини, звідки противник міг розвивати просування у напрямку Лимана. За попередньою інформацією, яка ще потребує офіційного підтвердження Генштабу, російські підрозділи відкинули до річки Жеребець.

Водночас російське командування компенсує територіальні втрати перекиданням оперативних резервів, зокрема з окупованої частини Луганської області. Коротке логістичне плече дозволяє РФ швидко підсилювати підрозділи та відновлювати тиск.

Поблизу Святогірська, за оцінкою Снєгирьова, передові російські позиції залишаються приблизно за десять кілометрів від міста. Він зазначає, що РФ не відмовилася від тактики, застосованої під час боїв за Бахмут: замість прямого штурму міста противник намагається спершу встановити контроль над шляхами постачання, а потім створити загрозу оперативного оточення українського угруповання.

Додаткову проблему створює район Олександрівки, де російські сили контролюють панівні висоти. Це розширює їхній радіогоризонт і можливості для застосування FPV-дронів, зокрема на оптоволокні.

Лиманський напрямок, за словами експерта, важливий для російського командування як один зі шляхів до Слов'янська та Краматорська. На Слов'янському напрямку російські війська намагаються рухатися кількома маршрутами — через район Кривої Луки та в напрямку Миколаївки, створюючи флангову загрозу. Окремою ціллю є Слов'янська ТЕС, значення якої полягає в енергозабезпеченні значної частини підконтрольної Україні території Донеччини. Відстань від передових російських позицій до Слов'янська, за різними оцінками, становить приблизно 12–15 кілометрів.

Ще одна ділянка — траса Бахмут — Слов'янськ і район каналу Сіверський Донець — Донбас, де російські війська намагаються закріпитися поблизу водної перешкоди.

На Куп'янському напрямку на правому березі Осколу Сили оборони покращили положення між Дворічною та Западним, що ускладнило росіянам об'єднання окремих ділянок фронту. Складнішою залишається ситуація на лівому березі, де російські війська просуваються в напрямку Курилівки. Снєгирьов вважає, що Куп'янськ має для російського командування переважно політичне та інформаційне значення, тоді як стратегічна мета — Куп'янськ-Вузловий як великий залізничний і автомобільний вузол.

За словами експерта, російські війська дедалі частіше застосовують тактику інфільтрації малих піхотних груп — іноді по двоє-троє військових. Вони проникають через посадки, руїни та складки місцевості, накопичуються в тилу передових позицій і поступово розширюють так звану сіру зону, після чого противник підтягує більші сили та логістику. Снєгирьов називає це тактикою «тисячі порізів»: замість одного великого удару противник створює десятки локальних точок напруження.

Перед спробами просування російські війська активно застосовують авіаційні удари, зокрема керовані авіабомби, руйнуючи українські позиції та забудову, після чого в розбиту оборону заходять невеликі піхотні групи. За даними, які наводить Снєгирьов, лише за серпень втрати російської армії становили близько 42 тисяч військових — приблизно на шість тисяч більше, ніж можливості РФ компенсувати втрати за рахунок поточного поповнення.

Найбільш небезпечними експерт називає Лиманський, Слов'янський і Куп'янський напрямки. Окремо загострюється ситуація біля Костянтинівки, де російські війська активізувалися в районах Червоного та Іванопілля, а оцінки контролю над окремими ділянками відрізняються. Додатковий тиск створює активізація противника в районі Часового Яру.

«Є тактичні успіхи, ми посилили позиції, зняли можливість прориву до Святогірська і Лимана. Але говорити, що противника відкинули і він відступає, не можна», — каже Снєгирьов.