О'Браєн: Україна перехоплює ініціативу на землі, Росія має перевагу в повітрі

Американський історик і дослідник війни Філіпс О'Браєн заявляє, що поточний етап російсько-української війни демонструє різкий контраст між ситуацією на землі та у повітрі. За його оцінкою, Україна перехоплює ініціативу на землі та ефективно уражає російську нафтову інфраструктуру, тоді як Росія має перевагу в далекобійних ударах.

Ключовим чинником цього дисбалансу О'Браєн називає політику адміністрації Дональда Трампа, яка, на його думку, сприяє російським військовим зусиллям. На думку автора, ця роль губиться за дискусіями про законопроєкт Ліндсі Грема щодо санкцій проти РФ та можливий продаж Україні різнорідних засобів ППО, постачання яких залишається невизначеним.

На землі, де залежність від американської допомоги менша, українські війська, за оцінкою О'Браєна, демонструють ініціативу. Прикладом він називає операцію «Вівальді», про яку українські військові почали говорити докладніше протягом останнього тижня. 15 вересня командувач 3-го армійського корпусу Андрій Білецький підтвердив її проведення, зазначивши, що операція розпочалася в умовах «максимальної інформаційної тиші», і повідомив про звільнення 75 квадратних кілометрів.

Назву операції автор пов'язує з «Чотирма порами року» Антоніо Вівальді: за словами українських військових, вона складається з чотирьох етапів, і наразі триває лише перший. Білецький закликав не розкривати деталі, оскільки операція ще потребує тиші.

Начальник штабу — заступник командира 3-го армійського корпусу Петро Горбатенко 19 вересня повідомив про подальше просування українських сил. «За тиждень ми продовжимо просуватися. Відповідно, найближчим часом повідомимо про нові деталі щодо операції та нові результати щодо її успішності», — сказав він. Горбатенко також заявив, що російські сили на цій ділянці «зламані, дезорганізовані», а командування перекидає туди підрозділи спецпризначення для закриття прориву, використовуючи їх, «просто перемелюючи їх на "м'ясо", не досягаючи жодного успіху».

О'Браєн вважає це свідченням тривалої підготовки України до сучасної наземної війни. Він наголошує, що українська тактика дедалі більше спирається на взаємодію невеликих груп піхоти й штурмових команд із безпілотниками, які сканують поле бою, атакують російські позиції та доставляють припаси. На думку автора, це скорочує час перебування піхоти на відкритій місцевості та зменшує втрати. Такий підхід, нагадує О'Браєн, генерал Володимир Гаврилов описував приблизно дев'ять місяців тому.

Водночас він закликає не трактувати російські втрати як ознаку неминучого колапсу. За даними Генштабу України, з 14 до 20 вересня російська армія втратила 11 090 військовослужбовців — у середньому близько 1584 на день. О'Браєн називає цей рівень надзвичайно високим, але застерігає від прогнозів про стрімке українське просування. «Мені вкрай не подобається, коли люди говорять про російський "колапс", через що здається, ніби українці можуть розпочати стрімке просування. На цьому полі бою це все ще здається дуже малоймовірним», — пише він.

У далекобійній війні ситуація інша. Минулого тижня Росія атакувала Україну щоночі, але загальна кількість засобів була меншою, ніж тижнем раніше, коли лише за одну ніч було запущено 453 дрони. О'Браєн наголошує, що навіть за меншої інтенсивності Україна має серйозну проблему з перехопленням російських балістичних ракет. Під час масованого удару 17 вересня, за його словами, не повідомлялося про збиття жодної балістичної ракети; Повітряні сили заявляли про нейтралізацію «Шахедів»/«Гераней» та «Бандеролей». Автор припускає, що відносно спокійніший тиждень може бути пов'язаний із накопиченням Росією сил для масштабніших ударів восени та взимку.

Головну проблему американської політики О'Браєн бачить у недостатній допомозі Україні із системами ППО, зокрема «Петріотами». Окремо він аналізує оголошений Держдепом США можливий продаж Україні засобів ППО: йшлося про модернізацію систем ППО та обладнання, серед позицій — ракети-клони С-300, ракети GAM-67, системи Range-Extended Air Defense із лазерним наведенням, пускові установки, радари для боротьби з безпілотниками, причепи та запчастини. О'Браєн оцінює цю пропозицію критично. «Я припускаю, що це політичний трюк адміністрації Трампа, щоб створити видимість роботи, коли насправді нічого не робиться. Це не змінить ситуацію цієї зими», — пише він.

Ще один напрямок — кампанія проти російського паливного виробництва. О'Браєн звертає увагу на публічні заклики Дональда Трампа до України припинити атаки на російські НПЗ. 13 вересня Трамп заявив, що Володимир Зеленський має «припинити вибивати дизельне пальне в Росії», оскільки це нібито шкодить світовому ринку. О'Браєн вважає, що американський президент неправильно пов'язує зростання світових цін на дизель з українськими ударами, посилаючись на дослідження, за яким війна з Іраном спричинила значно більше скорочення світових поставок дизельного пального.

14 вересня Трамп також написав у X, що Україна нібито погодилася не атакувати російські енергетичні об'єкти, а Росія — українські. Подальші події, зазначає О'Браєн, не підтвердили такої домовленості. Володимир Зеленський заперечив, що Україна домовлялася про припинення ударів по енергооб'єктах, заявивши, що Київ може розглянути таку угоду, але станом на той момент Росія продовжувала атакувати українську енергетику, тому Україна завдавала відповідних ударів. «Якщо українці не мають можливості захиститися від російських балістичних ракет через США, найменше, що вони можуть зробити, — це не слухати США, коли американський президент благає їх зупинити їхню найефективнішу стратегічну кампанію», — пише О'Браєн.

Підсумовуючи, він описує асиметрію: на землі Україна здатна перехоплювати ініціативу завдяки власній адаптації до сучасної війни, а в далекобійній війні Росія має значну перевагу через український дефіцит ППО. На думку О'Браєна, політика адміністрації Трампа значною мірою сприяє збереженню цієї переваги Росії.