Львів прощається з двома захисниками: Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком

5 вересня 2026, 06:00 ·362 слівредакція

Сьогодні, 5 вересня, у Львові відбудуться церемонії прощання з військовослужбовцями Любомиром Мируном та Андрієм Никитюком, які загинули у війні проти російських окупантів.

Про це повідомили у Львівській міській раді. Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання.

Поховання відбудеться на Личаківському цвинтарі, на Полі почесних поховань №87 (вулиця Пасічна). Міська рада закликає мешканців та гостей міста долучитися до церемонії та утриматися від розважальних заходів у цей час.

Любомир Мирун народився 23 лютого 1978 року у Львові. Навчався у спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104, згодом здобув професію продавця непродовольчих товарів у Львівському професійному коледжі ресторанного бізнесу. Проходив строкову службу, працював продавцем, охоронцем, експедитором, вантажником та комплектувальником. Рідні згадують його як доброзичливу, щиру і працьовиту людину, яка любила готувати, проводити час на природі та дбала про тварин.

У 2023 році Любомир став на захист України. Виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі військової частини А4438, був нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.

Андрій Никитюк народився 24 грудня 1968 року. Закінчив школу №30, навчався на біологічному факультеті ЛНУ імені Івана Франка, проходив післядипломне навчання у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Працював у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни, у КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини». Згодом займався науковою діяльністю у Бельгії — у Католицькому університеті Левена, Фламандському інституті біотехнологій та компанії «Тіботек (Вірко)».

За словами близьких, Андрій був інтелігентним, турботливим та оптимістичним, багато читав, захоплювався кулінарією, велоспортом, театром і природою. З початком повномасштабного вторгнення він став на захист держави. Воював на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, нагороджений пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади». У захисника залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри, брат, племінники, похресниця та родина.