Лазуткін у Луцьку зачитав поезію з майбутньої збірки «Ваші храми стануть камінням»

13 вересня в Луцьку поет, військовослужбовець і журналіст Дмитро Лазуткін зачитав поезію, що має увійти до його майбутньої збірки «Ваші храми стануть камінням». Виступ відбувся в межах Міжнародного літературно-мистецького фестивалю «Лісова пісня».

За словами автора, він хотів прочитати свої тексти в місті ще до того, як приїде сюди вже в межах туру-презентації збірки.

«Мені було дуже приємно отримати пропозицію доєднатися до фестивалю. Магічним чином вдалося це організувати. Тож вийшла така собі передпаті презентації збірки», — сказав Дмитро Лазуткін.

До збірки увійдуть поезії, написані під враженнями та рефлексіями від перебування у війську.

«Є історії, які можу розповісти тільки я, тому що я там був, я це бачив і пропустив через своє серце. Для мене важливо, щоб вони жили, а люди, які є частинами цих історій, залишилися в текстах. Для мене це не персонажі, а живі люди, яких я знав особисто», — додав автор.

Організатор фестивалю Микола Мартинюк зазначив, що запросити до Луцька письменників з різних міст було важливим завданням.

«Ми хотіли відкрити та збільшити обшири спілкування з діячами літератури, дати змогу більшій кількості лучан та гостей зустрітися з автором, адже цей захід — безкоштовний», — сказав Микола Мартинюк.

Під час зустрічі Лазуткін розповів про фронт, своє долучення до війська та літературний процес під час війни.

«Я розпочав свій шлях у війську, бо мені хотілося пригод. Розумів, що бути просто кореспондентом для мене недостатньо, мені хочеться бути частиною сил оборони», — пояснив він.

Окремо автор згадав роботу речником Міністерства оборони України.

«Кожне твоє слово потім розбирається на цитати. Ніби виходило людською мовою розповідати складні державні речі. Це непросто, тому що військова мова наповнена канцеляризмами, формалістичними речами, а суспільство потребує діалогу, роз'яснень», — розповів письменник.

За його словами, у гарячих точках або в моменти, коли небезпека була зовсім поруч, він підбадьорював себе думкою, що його життя — сюжет для динамічного фільму.

«Я собі придумав, що я головний персонаж, а головний герой зазвичай доживає до кінця. Відчував себе, ніби я знімаюся в екшені з елементами комедії, трагедії, бо без трагедії на війні ніяк. Особливо болісними були перші втрати бригади», — сказав військовослужбовець.

Свої емоції автор переносить у вірші. Тексти про війну переважно відтворюються у сюжетних метафоричних верлібрах.

«Я намагаюся бути вимогливим для себе, щоб мої тексти не звучали як кон'юнктури на тему війни, дуже цього не хочеться. Я не спекулюю на своєму досвіді війни, я розповідаю те, до чого був причетний», — додав поет.

Лазуткін заявив, що усвідомлює: читачі зараз прагнуть світлої та легкої літератури й не хочуть занурюватися у тексти про лихо та страждання. Водночас він переконаний, що ці тексти житимуть і через 50 років і знайдуть свого читача, так само як і зараз є ті, хто читає твори про війну Еріх Марії Ремарка чи Луї-Фердінана Селіна. Тож подібні твори ще будуть створюватися.

«Головне, щоб ми розуміли, яку роль Україна зараз виконує перед світом і в жодному випадку не знецінювати свій досвід. І не рівнялися, хто більше воював, хто більше постраждав, і кому було більш боляче», — підкреслив він.

Під час заходу відвідувачі могли поставити питання автору, а наприкінці — зробити пам'ятну світлину з ним.

«На зустрічі з Дмитром Лазуткіним я вперше. Зачепило, як він пише такі трепетні, вразливі вірші про війну», — поділилася враженнями про зустріч з автором Олена Капранова.

Дмитро Лазуткін — український поет, телеведучий, військовослужбовець Збройних сил України, лавреат Шевченківської премії 2024 року, речник Міністерства оборони України. За освітою — інженер-металург, закінчив Національний технічний університет України. Пройшов шлях від спортивного коментатора та телеведучого до воєнного кореспондента, продюсера й учасника бойових дій. У 2023 році мобілізувався до лав ЗСУ, служив у 47-й Окремій механізованій бригаді «Маґура» на посаді начальника служби зв'язків з громадськістю. У березні 2025 року отримав відрядження від 59-ї Окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та вступив на посаду речника Міністерства оборони України після проходження конкурсного відбору. Автор низки поетичних збірок, серед яких «Закладка», «Червона книга», «Боксери», «Метро у передчутті дощу», «Будемо жити вічно». Його вірші відзначали преміями видавництва «Смолоскип», фестивалю «Київські лаври», а також вносили до списків найкращих книжок року за версією PEN Ukraine.