На Чернігівщині попрощалися з трьома військовими, двоє з яких вважалися зниклими безвісти

Церемонії прощання відбулися у Козельці, Ніжині та Чернігові. Олександра Ткаченка поховали на центральному кладовищі у Козельці, Руслана Бульду — на Алеї Слави у Ніжині, Юрія Єгорова — на кладовищі «Яцево» у Чернігові.

Олександр Ткаченко народився 7 жовтня 1992 року в Самарі. У трирічному віці разом із матір'ю переїхав до Козельця, де навчався у місцевій школі №3. Здобув фах інженера-будівельника в Сумському національному аграрному університеті, до мобілізації вісім років працював у ТОВ «РОЗЕТКА УА».

Чоловіка призвали на службу 17 червня 2024 року. 6 листопада того ж року він зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу селища Чумацьке Покровського району Донеччини. 11 серпня 2026 року за результатами ДНК-експертизи родина отримала підтвердження загибелі військового. У нього залишилися дружина, мати, сестра та бабуся.

Руслан Бульда народився 22 січня 1993 року. У громаді зазначають: «Він мав ще жити, любити, втілювати мрії у життя. Але коли ворог вирішив захопити рідну землю, Руслан обрав шлях воїна. І з честю пройшов його до останнього подиху». Захисник загинув 2 серпня 2026 року.

Юрій Єгоров народився 8 жовтня 1984 року в Ніжині. Навчався у Чернігівській школі №17, майже 20 років працював на асфальтному заводі у Чернігові. Влітку 2024 року долучився до війська, служив у складі 37-ї окремої штурмової бригади морської піхоти.

23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання під Богоявленкою на Донеччині з бійцем пропав зв'язок. У серпні 2026 року результати ДНК підтвердили, що того дня військовий загинув. У Юрія Єгорова залишилися донька, батьки та брат.