Битва при Пуатьє 1356: полон короля Франції та викуп у 3 мільйони екю

19 вересня 1356 року на горбистій місцевості, перетятій живоплотами й виноградниками, зіткнулися англійський експедиційний корпус на чолі з Едвардом, Чорним Принцом, і французька армія під командуванням короля Іоанна II Доброго. Англійці поступалися чисельно: за різними оцінками, вони мали від 6 до 7 тисяч вояків проти 12–16 тисяч у французів.

Едвард обрав оборонну позицію, розмістивши військо за густими живоплотами, які залишали лише вузькі проходи й унеможливлювали масовану кавалерійську атаку. Основою його сил була англійська та валлійська піхота, озброєна довгими луками.

Французьке командування, враховуючи досвід поразки при Кресі 1346 року, змінило тактику: Іоанн II наказав лицарям спішитися, вкоротити списи й наступати пішим строєм. На конях залишили лише невеликий авангард для прориву ліній лучників. Це рішення виявилося фатальним.

Важкоозброєні лицарі, долаючи нерівну місцевість, підійшли до англійських позицій виснаженими. Кінний авангард був знищений стрілами: лучники цілили в незахищених коней, тварини падали, калічачи вершників і сіючи паніку серед піхоти, що наступала слідом.

Коли основні французькі сили дісталися англійських ліній, почався ближній бій. Англійські латники, зберігши сили, відбили наступ, а Чорний Принц у вирішальний момент відправив кавалерійський загін в обхід французького флангу. Удар у тил зламав бойовий дух французів, і армія почала розсипатися.

Король Іоанн II не залишив поле бою. Оточений ворогами, він бився пішим із бойовою сокирою, поруч перебував його 14-річний син Філіп, майбутній герцог Бургундський Філіп Сміливий, який попереджав батька про удари: "Батьку, праворуч! Батьку, ліворуч!" Поранений у голову король здався в полон Дені де Морбеку — французькому лицарю-вигнанцю на службі англійської корони.

Чорний Принц поставився до бранця з лицарською повагою: того ж вечора він особисто прислуговував Іоанну за вечерею. Навесні 1357 року короля перевезли до Лондона.

Умови ув'язнення були комфортними: Іоанн мешкав у Савойському палаці, мав власний двір, кухарів і музикантів, вільно полював і влаштовував бенкети. Король Едвард III ставився до нього радше як до почесного гостя.

За мирним договором у Бретіньї 1360 року викуп за Іоанна II становив 3 мільйони золотих екю — суму, зіставну з кількома річними бюджетами Франції. Для збору коштів французька корона викарбувала нову монету — франк. Іоанну дозволили повернутися до Франції для збору грошей, залишивши в Лондоні заручників, серед яких був його син Людовік Анжуйський.

У 1363 році Людовік порушив слово й утік з англійського полону. Дізнавшись про це, Іоанн II, вважаючи вчинок сина ганьбою для корони, добровільно повернувся до Лондона як полонений. "Якщо справедливість і честь будуть вигнані з усього світу, вони повинні знайти притулок у серцях королів", — сказав він.

Гроші зібрати не вдалося. Іоанн II Добрий помер у Лондоні у квітні 1364 року.