48 днів у Малій Токмачці: як ССО тримали село під контролем
Бійці 3-го загону 144 центру ССО провели 48 днів у Малій Токмачці, зачистивши село від російських військ і вийшовши на його східну околицю. Операцію завершили на чотири дні раніше запланованого, без втрат.
Мала Токмачка у Запорізькій області залишається одним із ключових пунктів оборони на цьому напрямку. Контроль над селом має тактичне значення для захисту Оріхова, який своєю чергою відіграє важливу роль в обороні Запоріжжя.
У квітні 2026 року бійці 3-го загону 144 центру ССО отримали завдання підсилити військових 118 ОМБр, які тримали оборону в селі. Спецпризначенці розділилися на дві групи по п'ятеро осіб. Висадку здійснювали на двох бронеавтомобілях «Козак» у нічний час.
Під час висадки групу виявив ворожий дрон. Перший FPV вибухнув за три метри від бійця з позивним «Магоні», другий — за кілька секунд потому. Ніхто з групи не постраждав, бійці встигли сховатися в підвалі. Після цього росіяни протягом тижня вели щільний обстріл позиції з артилерії та мінометів.
Зачистку села проводили в сутінках або на світанку, коли менша ймовірність бути поміченими дронами. Мапу населеного пункту поділили на сектори, позначені різними кольорами. Бійці просувалися від руїни до руїни, перевіряючи підвали та будівлі. Живих росіян у будинках не виявили, лише тіла загиблих. Під час зачистки знайшли велику кількість вибухонебезпечних предметів: 50-кілограмові фугасні авіабомби, касетні боєприпаси, дрони, протитанкові міни.
Сектор за сектором бійці дісталися околиць Малої Токмачки на чотири дні раніше запланованого. Далі облаштували спостережні пости та заступили на чергування. Удень слухали, чи не наближається ворог, вночі вираховували позиції артилерії.
Окремою проблемою стало забезпечення. Приблизно два тижні група жила на тому, що вдавалося доставити БПЛА чи знайти в селі. Доставка вантажу дроном була ускладнена: частина скидів розбивалася, а низько опускати апарат не можна через ризик заплутатися в оптоволокні. Згодом підключили наземні роботизовані комплекси.
Один із НРК застряг у заповненій водою вирві приблизно за кілометр до точки призначення. Вночі бійці вдягнули антитепловізійні плащі та вирушили на розвантаження, маневруючи між протипіхотними мінами, які росіяни розкидають із дронів. Ці боєприпаси візуально нагадують пряники й дуже важко помітні.
Інший наземний робот прибув на позицію з увімкненим ліхтарем. Ворожий дрон помітив його, але атакував не одразу, очікуючи, що хтось вийде розвантажувати. Після кількох ударів від вантажу вціліли лише три пачки цигарок, кілька шоколадних батончиків і пару каш. Шоколад мав присмак гарі й бензину, але бійці його з'їли.
Покидали позиції наприкінці травня. Кілька разів військових намагалися забрати автівкою, але через погоду це не вдалося. Виходили пішки, двома групами. Перша група добиралася до точки евакуації 14 годин, дорогою довелося ховатися від дронів. Друга вирушила через добу й дійшла за чотири години.
Місію спецпризначенці вважають успішною: завдання виконали достроково, без втрат як під час заходу на позиції, так і під час виходу.
