Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон) передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пункт 17 статті 10-1 Закону визначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки:
- щорічні основні відпустки військовослужбовців (крім строкової служби);
- канікулярні відпустки курсантів ВВНЗ;
- відпустки військовослужбовцям стркоової служби;
- відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.
Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
При цьому, кількість зазначених вище відпусток, які можуть бути надані військовослужбовцю протягом календарного року, законодавством не визначено.
Водночас, виходячи з аналізу правових норм Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів звертаємо увагу, що командир (начальник) вповноважений законом одноосібно приймати рішення в межах компетенції.
При цьому, прийняті командиром (начальником) рішення мають бути обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення, прийнятими у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, спрямованими на чітке виконання та неухильне дотримання вимог законодавства України.
Джерело: Юридична служба Збройних Сил України
Комментариев:0