Він - випускник Львівської академія сухопутних військ. На війні, практично, з першого дня. Він з тих, кого називають орачами війни. З тих молодих офіцерів, котрі опановували військову науку на самій війні. Особливо багато було роботи у гармашів з червня по грудень 2014 року, коли вирішувалась доля України.

Шостого грудня 2014 року продовжив свою службу як командир гаубичного взводу, що прикривав Луганський напрямок оборони. З вересня 2015 - командир батареї самохідок. Під час переходу з одного в інший дивізіон, за молодим офіцером пішли вісім підлеглих.

В зоні АТО «Арчер» (позивний комбата) провів більше двох років, півтора з них - «бліндажне» життя, наповнене польовим комфортом та ратною працею. На рахунку більше п’яти тисяч снарядів, випущених за його командою.

Він був серед тих, хто першими увійшли у звільнене від ворога село Щастя, що на Луганщині. Далі знову бойовий шлях: станиця Луганська– Дебальцевський напрямок–місто Стаханов–Попасне–Світлодарська дуга– Авдіївка. «Боги війни», зазвичай, знаходяться позаду військ, які мають безпосередній контакт з ворогом. Вони - вогняний щит для тих, хто на нульовій та першій лініях оборони. Неодноразово мотопіхотинці дякували та тиснули руку його гармашам за підтримку, коли наша артилерія приходила їм на допомогу у скрутний час ворожої навали. Загалом, артилерія, разом з реактивними системами залпового вогню, в сучасній війні (якщо не використовується авіація) завдає близько 70-80% втрат живій силі противника.

Він - офіцер нового покоління, якого викувала війна: знає, як здобувати перемогу, рішення приймає швидко й остаточно, а до особового складу ставиться так, що кожен з підлеглих готовий закрити командира собою. За такими принципами й одружився: після отримання диплому познайомився з дівчиною і відправився виконувати службовий обов’язок у зону АТО, а під час однієї з ротацій справили весілля. І знову на війну. Молода дружина з розумінням ставиться до служби чоловіка й терпляче чекає короткочасних зустрічей з коханим.

Війна позначається на його психіці: неспокійний сон, нервові напруження, тривожні думки. Сім’я ж спрацьовує, як реабілітолог, на жаль, короткочасної дії, що дорівнює тривалості його відпустки. Побувши деякий час на мирній землі, його знову тягне до своєї батареї, до солдатів, з якими разом пройшов лугансько-донецькі шляхи, до – війни.

З сумом комбат зізнається:

– Ми, наче залежні: варто відчути запах пороху, як в крові вже бурлить адреналін, знову готові працювати. Разом з тим, розумію, куди летять наші снаряди. Та ми захищаємо наших людей. Тут мені допомагає впевненість у власній правоті, що виконуємо шляхетну справу – захищаємо власну землю і своїх близьких від чужої злоби та ненависті, захищаємо майбутнє наших дітей.

Він, старший сержант за званням, займає посаду старшого лейтенанта – командир взводу-СОБ (старший офіцер батареї). Комбат старший за нього лише на шість років.

Він має сім років вислуги, стільки ж років сину. В складі 95-ї бригади зустрів початок війни. А в грудні 2014 перевівся до гармашів, де розпочав службу командиром гармати.

Блискавично змінювались фронтові події і військова необхідність жартувала кар’єрними переміщеннями та черговими званнями з молодшим сержантом: головний сержант взводу, технік, старшина батареї і як пік – тимчасово виконуючий обов’язки комбата.

Досконало володіє навичками роботи на контрольно-спостережному пункті: вміє працювати з бусоллю, далекоміром, корегувати вогонь артилерії. Війна вчить швидко. Теоретичні знання відразу закріплюються на практиці. Адже за помилки війна б’є дуже боляче. Одна справа, коли ти відповідаєш лише за себе, і зовсім інша, коли на твоїх плечах лежить відповідальність за злагоджену роботу всіх бойових розрахунків. В його рюкзаку мандрує маленька бібліотека спеціальної літератури (від статуту та посібника по веденню вогню, до підручника з психології).

Вагомим підтвердженням професійності СОБа стало знищення ворожого комплексу РЕП за координатами, переданими БАПом (безпілотним літальним апаратом). За що представлений до ордену «За мужність» ІІІ ступеня.

Вільний час старший офіцер батареї використовує для підготовки до вступу у вищий навчальний заклад.

Всі вони, хто пішли за своїм комбатом у інший новий підрозділ, незважаючи на цивільні професії та поважний вік у декого, не просто майстри військової спеціальності, а люди, які, в разі необхідності, можуть доповнити й повноцінно замінити один одного. Наприклад, старший навідник за рівнем знань, при потребі, приймає командування гарматою. Є, дещо, й іскрометні таланти. Як старший сержант, котрий знаходиться на посаді водія і неофіційно відповідає за справність всієї техніки батареї, тому що має природний хист. Звичайно, приходить і поповнення, вливається до армійського колективу, починає сумлінно освоювати свої спеціальності, як кажуть «тягнути службу». Ось такі вони захисники-артилеристи, народжені новітньою історією України.

Олег КАЛАШНІКОВ