Артем служить в нашій частині з 25 грудня 2014 року, тож незабаром відзначатиме свої "бойові 2 роки" на передовій.

День народження у нього 15 січня, як і у нашої бригади, і він вже третій рік святкує його на передових позиціях.

Пам'ятаю першу зустріч з Артемом у широких Приазовських степах: тихої зимової передноворічної ночі ми обережно ступаємо за командиром вузькою стежкою, протоптаною серед снігових кучугур; тоненький місяць ледь виблискує серед крихітних гострих зірочок. Попереду - високий курган, древня скіфська могила, що колись слугувала спостережним пунктом для наших предків, козаків Кальміуської паланки Війська Запорізького. Підходимо ближче, відкриваємо збиті з дощок від снарядних ящиків вузенькі двері; протискуємось у крихітну земляну кімнатку, де коло гарячої "буржуйки" сам-один чатує він, Артем, молодий 18-річний козак, який лиш кілька днів як прийшов на фронт.

Зараз Артему вже 20, він досвідчений і добре навчений воїн: брав участь у кількох важливий військових діях поблизу Богданівки, Петровського, у славнозвісному бою 8 серпня 2015 року під Білою Кам'янкою та інших. Разом зі своїм підрозділом пройшов кількамісячні навчання на полігонах, в тому числі міжнародні навчання Rapid Trident. Сьогодні він разом з побратимами захищає південні околиці Авдіївки неподалік від окупованого Донецька. Юний хлопчина всерйоз думає про вступ до вишу, можливо, й військового: каже, за два роки війни багато чого зрозумів і переоцінив у своєму житті. Державної нагороди ще не отримав, хоча подання на нього командирами робились неодноразово (можливо, до Дня народження та до 75-річчя бригади таки пощастить отримати?). Втім, друзі й командири поважають його і без медалей.

На війні дорослішають швидко, а люди розумні й вірні тут цінуються на вагу щирого золота.

Олена Мокренчук