Атовець Олександр Костюченко після демобілізації став депутатом сільської ради

 

Минуло вже більше року, як марківчанин Олександр Костюченко повернувся з АТО, а спогади про всі ті військові будні такі свіжі, наче те було вчора. Днями у приміщенні райдержадміністрації чоловіка нагородили відзнакою Президента України - ювілейною медаллю «25 років Незалежності України».

До початку військових дій на сході він працював охоронником у столиці. Волею долі Олександра було мобілізовано на службу в день його народження, 23 квітня. Можливо, це простий збіг обставин, але саме з цього дня життя почало випробовувати Олександра на міцність. Він був розвідником 13-го батальйону. Вдень доводилося проходити пішки по 40-60 км. Початок служби був нелегким… Тільки дякуючи необмеженій допомозі волонтерів, односельців, солдати виживали у тих складних умовах. Бувало, рибу ловили руками. Навіть гадюк довелося спробувати на смак. Іноді від атовців чуємо про ворожий настрій місцевих жителів, але тут все навпаки. Люди ставилися з повагою і давали продукти. Взамін на якусь допомогу по господарству віддячували хто картоплею, хто молоком.

- Надзвичайно приємно було отримувати допомогу від односельців, - говорить Олександр. - Передавали все, що тільки можна. Починаючи від продуктів і закінчуючи власноруч зв’язаним светром.

Така турбота дуже зігрівала душу солдатам. Щоб перелічити всі ті міста, де служив Олександр, не вистачить навіть пальців рук. Здебільшого це були Луганська та Донецька області. Часто говорити по телефону з рідними не доводилося, бо зв’язок постійно глушили. Тому розмови зводилися до кількох хвилин. Вдома чекали дружина та донечка, для яких кожен телефонний дзвінок був спасінням під час тривалої розлуки.

- На фронті чужих не буває, там всі вмить стають своїми. Ми стали, наче дружна сім’я, - говорить чоловік.

Олександр не втрачає зв’язку з товаришами по службі. Побратими часто зустрічаються. Зараз у планах зробити пам’ятний знак героям АТО, який буде розміщений на пагорбі Слави у Бобровиці.

У бойовому арсеналі Олександра, крім відзнаки, яку він нещодавно отримав, є орден «За мужність» ІІІ ступеня та медаль «Учасник АТО». Не обійшлося і без поранень. Осколок потрапив у ногу, тому деякий час перебував у госпіталях Чернігова та Дніпра. Між постійними обстрілами іноді знаходили вільний час. Навіть їздили у сусідні міста на концерти, які дуже піднімали бойовий дух солдатів. Частими гостями на фронті були журналісти, які їхали в гарячі точки, щоб поспілкуватися з атовцями.

Після демобілізації Олександра обрали депутатом сільської ради. За його словами, люди постійно до нього звертаються з проханнями. Він, звісно, старається допомогти всім. Зараз він працює охоронником, як і до служби. Нещодавно разом з іншими земляками, які служили в АТО, взяли під опіку сад при в’їзді в Марківці. Потроху своїми силами розчищають дерева. У майбутньому хочуть упорядкувати територію, щоб була своєрідна зона відпочинку для марківчан. Олександр є прикладом незламності духу і творцем кращого майбутнього для своєї Батьківщини.

Світлана Ніколаєнко.