Людмила «Мілка» Сюзєва, курсант 1 курсу. Нагороджена Орденом за мужність ІІІ ступеню

МАЙБУТНІ ОФІЦЕРИ АКАДЕМІЇ САГАЙДАЧНОГО: ЯКЩО ПРИЙШЛИ ВЧИТИСЯ, - ВСОТУЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ

Армія фм у Національній академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного поспілкувалася із курсантами на випускниками навчального закладу. Про бойовий досвід майбутніх офіцерів та поради тим, хто вступатиме до військового навчального закладу.
Людмила «Мілка» Сюзєва, курсант 1 курсу. Нагороджена Орденом за мужність ІІІ ступеню

Людмила «Мілка» Сюзєва, курсант 1 курсу. Нагороджена Орденом за мужність ІІІ ступеню

Сергій Жуковський: Як розпочався ваш військовий шлях?

Людмила Сюзєва: Мій військовий шлях розпочався з 2015 року. Але цьому передували події Майдану, 2014 року. У 2014 році я пішла волонтером у військовий госпіталь, оскільки навчалася в медичному коледжі. Через кілька візитів туди зрозуміла, що це дійсно те, чого я хочу, не даремно обрала медицину за фахом і не даремно прийшла до шпиталю. Мене вразило те, що люди, які прожили однакове пекло, розуміли один одного навіть не з напівслова, а з погляду. Я навіть хотіла брати академвідпустку, щоб йти на фронт, але мені порадили довчитися 1 рік. У 2015 році я отримала диплом і відправилася на Схід в 66 госпіталь в Красноармійськ (зараз Покровськ).

Сергій Жуковський: До академії Сухопутних військ ви вступили у 2018?

Людмила Сюзєва: Так, минулого року в мене закінчився контракт з 66 госпіталем і я перейшла в 57 бригаду.

Сергій Жуковський: Розкажіть, де вам доводилося працювати, коли ви були в 66 бригаді.

Людмила Сюзєва: В складі мобільного шпиталю ми зазвичай працювали у Покровську. Були виїзди на Авдіївку, Курахово, Селідово – це не передова, а наші звичайні стабілізаційні пункти. Коли я була медсестрою госпітального відділення, туди не виїжджала, а коли стала медичною сестрою анестезистом, мене відправляли на виїзди.

Сергій Жуковський: Чому не продовжили контракт в медичному центрі?

Людмила Сюзєва: Захотілося чогось нового. На той час в шпиталь пішло багато людей які звикли до миру, спокою, білих халатиках. Не було потреби там знаходитися. Я вирішила піти туди, де дійсно будуть потрібні медики – підписала контракт з 57 бригадою. Вона на той час знаходилася в Донецькій області й досить часто до нас привозили хлопців.

Сергій Жуковський: Чому вирішили вступати в Академію?

Людмила Сюзєва: Зазвичай я перебувала не у медроті, а у 34 батальйоні в Пісках, наслухалася порад. І вирішила вступити в Академію, бо я зі Львівщини, тут мої батьки й моя сім’я. Для мене морально-психологічне забезпечення – близьке, оскільки я стикалася з різними станами хлопців і їх потрібно виводити, треба знаходити правильний підхід. Начмед по бригаді мені порадив, мовляв, я досить гарно знаходжу спільну мову з хлопцями й мені потрібно працювати замполітом. Вплинули люди, які мене оточували. Людина, яка має чітку мету, повинна до неї йти.

Сергій Жуковський: Ви були в зоні проведення АТО, мали досвід, чи він допоміг вам при вступі?

Людмила Сюзєва: Я, як і всі, пройшла медичну комісію, фізо. Молодих бійців відправили на курс молодого бійця, а контрактників – ц бригади, щоб вони позакривали там справи. Потім нас всіх лобами зіткнули, сказали, що ми один колектив. Спочатку це було трохи напряжмо. А потім почали підказувати, давати поради.

Сергій Жуковський: Рік позаду, чи відчуваєте ви зміни в собі?

Людмила Сюзєва: Зараз у нас загальні предмети. Ті, які потрібні мені по фаху, будуть з другого, третього курсу – психологія, МТЗ. Але я багато чого нового і цікавого дізналася. Наприклад, по тактиці, по розвідці. Але, те, що в мене в житті було, і те, що є зараз – це два різні світи. Привид минулого мене ніколи не покидає.

Сергій Стратічук курсант, випускник, «Кіборг»

 

Людмила «Мілка» Сюзєва, курсант 1 курсу. Нагороджена Орденом за мужність ІІІ ступеню

Сергій Жуковський: Як потрапили в армію?

Сергій Стратічук: Перед вступом на контракт я навчався в Полтаві, в Полтавській аграрній державній академії за спеціальністю інженер-механік. Закінчивши навчання, вступив на заочну форму навчання на магістратуру. За умовами я мав би йти на строкову службу в армію. Косити я не збирався, але хотілося потрапити в толкову частину. Дуже подобалися мені повітряно-десантні війська. Поїхав в місто Миколаїв і поїхав до 79 бригади, дізнатися як мені вступити до них. Мені сказали, що на строкову службу мене не візьмуть. Бо по всій України в десантних військах є контрактна служба. Мені пояснили що таке контрактна служба і я погодився. Протягом двох тижнів я зібрав необхідні документи, склав вступні іспити, забрали мене і 30 серпня 2013 року підписав контракт.

Сергій Жуковський: Ви з 79 бригадою заходили на Схід. З чого почався ваш бойовий шлях?

Сергій Стратічук: На початку березня 2014 року наша бригада виїхала на блокпост між Кримом і Херсоном. З кожним днем мене служба більше захоплювала – полігони, стрільби, курси виживання… все швидко, працювали багато. Ні на секунду не розчарувався. Потім ми переїхали в село Довгеньке на Донеччині. На 3 червня нашому 1 батальйону поставили завдання – звільнити місто Красний Лиман. З того дня і почався мій бойовий шлях. Це був перший досить сильний бій, була засідка на нашу батальйонну колону. Засідку ми відбили, ворога знищили і згодом продовжили звільнення населеного пункту.

Сергій Жуковський: В який період ви потрапили до Донецького аеропорту?

Сергій Стратічук: В один із гарячих періодів – перша ротація була в жовтні, а друга в листопаді-грудні. Під час першої ротації було легше. Тоді аеропорт атакували не такі серйозні бойовики. Не такий натиск, напряг був. Був постійний вогонь – танки, Гради, але близько не підходили. А взимку на боці ворогів був чеченський батальйон «Восток». Там вони були підготовлені, тримали нас в напрузі досить добряче. Самі заходи в аеропорт були важкими, моторошними – їдеш по злітній смузі, 3-4 БТРи, сутінки, 4 година ранку і близько 1 км до терміналів вороги нас бачили й обстрілювали з усього, чого могли. Мені пощастило, ми проскочили. А на хлопців з 3 роти виїхав сєпарський танк і знищив екіпаж прямою наводкою. Ми тоді були в Пісках і чули все в радіоефірі. Капєц важко було. Налаштуватися морально було важко – виїхати туди й змінити хлопців. Але – волю в кулак, десантура, вперед.

Сергій Жуковський: Як потрапили в Академію?

Сергій Стратічук: Командир побачив потенціал, запал і здібності. Запропонували вступити в Академію. Армія подобається, для себе я вирішив залишатися у військовій частині. Але хотів стати офіцером. Ми приїхали, думали, що ми круті, атошники. А нам сказали складати екзамени – математику, англійську, фізо, психологічні тести.

Сергій Жуковський: За 4 роки чогось навчилися?

Сергій Стратічук: Дуже багато чому навчився. Не приховуватиму, коли прийшов, думав, що зараз всім розкажу, я ж все знаю. Ви являється, я нічого не знав. Знав рівно в зоні своєї відповідальності, як солдат, кулеметник. А як фах офіцера – не знав нічого.

Сергій Жуковський: Що ви порадите тим, хто прийде навчатися в Академію?

Сергій Стратічук: Ну, на першому курсі буде визначатися лідер. А вже на 2-3 курсах буде видно хто є хто, людина розкриється. А порада – ви прийшли сюди навчатися, просто всотуйте інформацію.

 


Обнаружили ошибку или мёртвую ссылку?

Выделите проблемный фрагмент мышкой и нажмите CTRL+ENTER.
В появившемся окне опишите проблему и отправьте Администрации ресурса.

Комментариев:0

Про сайт

Інформаційний ресурс військової тематики північного регіону. Огляд військових новин, військово-політичних подій в Україні та світі, новини озброєння та технологій, оснащення та екіпірування. При копіюванні матеріалів використовуйте активний гіперлінк посилання на сайт Пишіть нам на E-mail: prsspivnich@ukr.net Посилання та гіперлінк (для Інтернет-сайтів) при використанні матеріалів сайту обов'язкові.