Дівчина стоїть медиком у складі одного з добровольчих формувань Сум. Її чоловік також воює, але в іншій області. Діток на виховання поки віддали бабусі. На питання: чому вирішила воювати? Аня відповідає відверто:
«В країні війна і кожен повинен робити те, що може. Я можу і не боюся. Просто сидіти вдома я б не змогла. До того ж у нас в ДФТГ велика проблема з медиками, тому я довго не думала і вступила до тероборони».
Початок російського вторгнення, 24 лютого, Аня зустріла разом з чоловіком, який нещодавно повернувся з фронту.
«Мій чоловік тільки повернувся з фронту, він польовий медик в «Госпітальєрах». Ми ще з ним шуткували, мовляв, хоча б встигнути прийняти душ»
Аня поїхала з дітьми в приватний сектор міста, аби убезпечити їх, а чоловік одразу на службу.
«Все, що я могла зробити на «домашньому фронті», я зробила, тепер треба робити більше», посміхається Аня.
Після перемоги дівчина мріє, аби їх дружня родина знову об’єдналася.
Комментариев:0