Юний захисник «Санчо», або як його називають побратими - "Малий" народився та зустрів юність у Чернігові. Дорослішати йому вже довелося на війні..
"Стояв у натовпі добровольців, хотів отримати зброю... Але процес йшов неспішно, повільно. Я вирішив не чекати, та протиснувся без черги одразу, як тільки випала нагода" - розповідає Санчо про свій перший день в теробороні.
"Я готувався до фестивалю танців, що мав відбутися у Харкові, але через війну довелося не виступати на сцені, а вперше в житті взяти до рук автомат... У мене взагалі багато захоплень, я займався спортивним пейнтболом, грав на гітарі у групі. У мирний час в армію мене не взяли, був непридатний по здоров'ю. Але під час війни я відчув у собі сили, зрозумів що це мій обов'язок, та всі перешкоди є незначними поряд з необхідністю захищати місто.
Якщо чесно, то бувало дуже складно морально. В один з днів мене контузило, сталося це на Подусівці. Літак скинув поряд бомбу, мені пощастило , що забор "з'їв" вибухову хвилю, уламками вибило половину лобового скла у машині. Підставляю тепер балсанку, щоб воно повністю не випало. Довго дзвеніло у голові, у побратимів також, але у них з часом пройшло. Кажучи відверто, були думки повернути зброю, але стримався і залишився поряд з хлопцями. Я буду захищати Україну до кінця!" - поділився з нами своєю історією захисник Чернігівщини, який незважаючи на юний вік взяв на себе відповідальність за захист рідного міста та держави.
Юнак не сумнівається, що ми обов'язково переможемо, а після війни він зможе стати автогонщиком або професійним дрифтером, оскільки воїн просто обожнює швидкість. Ми пишаємося нашим тероборонівцем, впевнені, що мрії сміливого хлопця здійсняться. Все буде Україна!
Комментариев:0