«Я був у Києві, дружина – в Чернігівській області. Уже 23 числа я розумів, що ось-ось, ніби у повітрі щось було. Дружині сказав збирати речі»

 

Юрій - лікар-психолог із Києва. До повномасштабної війни росії проти України працював на телеканалі СТБ, у наркологічному центрі та в пологовому будинку. Сам же родом із Куликівки Чернігівського району.
Нині Юрій – командир кулеметного взводу одного з підрозділів оперативного командування «Північ» і воювати проти російських окупантів приїхав на рідну Чернігівщину.
«Я був у Києві, дружина – в Чернігівській області. Уже 23 числа я розумів, що ось-ось, ніби у повітрі щось було. Дружині сказав збирати речі», - згадує чоловік. – «А з початком війни з братом пішли у військкомат. Нас спитали: поїдете Чернігів захищати? Поїдемо».
Юрій брав участь в оборонних боях поблизу Чернігова, а саме в Количівці. Росіяни намагалися прорватися з іншого села. Але їх зустріли українські військові. «Кацапи думали нахально прорватися, але ми для них стали несподіванкою. Їх зустріли танкісти, в лоб надавали їм. А ми, гранатометники, - по бокам. І відбили їх», - згадує один із боїв військовий.
Утім свої професійні навички Юрію довелося використовувати частіше, ніж хотілося б.
«Нам дали одного військового після Лукашівки. А в Лукашівці там місиво влаштували… І ось був хлопець, який в перших рядах зустрічав російські війська. Він вбив кількох росіян, але потім був прильот міни, йому розворотило каску… У нього був дуже тяжкий психологічний стан, він дуже боявся, шугався усього. Його потрібно було доволі швидко повернути до строю, зробити бойовою одиницею. І ось разом із колективом довелося це робити», - розповідає командир. А як психолог наголошує на важливості цілісності колективу, який має бути сформованим воєдино.
Про свій військовий гурт говорить, що він – мотивований. Адже більшість чоловіків хоч і мобілізовані, але всі вони прийшли свідомо захищати свою землю, родини. На початку формування свого підрозділу він зібрав своїх підлеглих і задав одне-єдине питання: навіщо ви тут? Сам же відповідає: щоб вижити і перемогти. А ще він захищає свою родину – дружину та півторарічну донечку Майю.
«Дружина, дочка… Я так сумую за ними. Візьму на ручки і буду гулятися зі своєю дитинкою», - так про свої мрії після перемоги говорить Юра. Українцям бажає не втрачати гідності, відстоювати свої права та честь. Не забувати, що ти – українець, і це звучить гордо.

 

«Я був у Києві, дружина – в Чернігівській області. Уже 23 числа я розумів, що ось-ось, ніби у повітрі щось було. Дружині сказав збирати речі»

 

«Я був у Києві, дружина – в Чернігівській області. Уже 23 числа я розумів, що ось-ось, ніби у повітрі щось було. Дружині сказав збирати речі»

 

«Я був у Києві, дружина – в Чернігівській області. Уже 23 числа я розумів, що ось-ось, ніби у повітрі щось було. Дружині сказав збирати речі»

 

Обнаружили ошибку или мёртвую ссылку?

Выделите проблемный фрагмент мышкой и нажмите CTRL+ENTER.
В появившемся окне опишите проблему и отправьте Администрации ресурса.

Комментариев:0

Про сайт

Інформаційний ресурс військової тематики північного регіону. Огляд військових новин, військово-політичних подій в Україні та світі, новини озброєння та технологій, оснащення та екіпірування. При копіюванні матеріалів використовуйте активний гіперлінк посилання на сайт Пишіть нам на E-mail: prsspivnich@ukr.net Посилання та гіперлінк (для Інтернет-сайтів) при використанні матеріалів сайту обов'язкові.