Савур-Могила

 

Савур-Могила– курган поблизу м. Сніжне Шахтарського району Донецької області – на висоту 278 м. підноситься над прилеглими степовими просторами, дозволяючи контролювати значну ділянку кордону України з Росією (до найближчої межі кордону – 10 км) та довколишні населені пункти в радіусі 30-40 кілометрів, в тому числі міста Сніжне (7 км), Торез (9 км), Шахтарськ (21 км). Влітку 2014 року, в ході боїв за Савур-Могилу, російські військові були вибиті з висоти, проте, після серпневого вторгнення регулярних військ РФ курган знов перейшов під їх контроль.

Незаконні збройні формування ще на початку травня 2014 року зайняли прикордонне село Дмитрівку неподалік Савур-Могили. Їхні сили складались з близько 40 бойовиків, які взяли під контроль мости. У 100 метрах від блокпосту бойовиків розташовувалася прикордонна застава, де перебувало близько сотні прикордонників, які кожен день їздили на охорону держкордону, отримуючи дозвіл на проїзд від терористів. На момент початку наступу село Дмитрівка була зайнята великими силами противника— близько 300 осіб, посилених БТР. Також силами групи понад 100 бойовиків і 2 БТР була зайнята висота 277Савур-Могила.

12 червня, зважаючи на необхідність повернення контролю над кордоном з РФ, українські війська на півдні Донецької області перейшли в наступ вздовж кордону з Росією. В районі Савур-Могили відбувся перший бій, в ході якого незаконні збройні формування проросійських бойовиків атакували колону військ 79 бригади ЗСУ. Стало очевидним, що висоту треба повертати під контроль ЗСУ, і то якнайскоріше.

За час, протягом якого висота контролювалась проросійськими силами, вона була перетворена на укріплений пункт, який дозволяв їм вести спостереження за постачанням південного угруповання Збройних сил України в Ізваринському коридорі та корегувати обстріли цього угрупування з території Росії.

2 липня українські війська розпочали штурм висоти. В результаті масованих артилерійських ударів сил АТО на стратегічній висоті Савур-Могила було знищено опорний пункт бойовиків, зенітну установку і крупнокаліберний кулемет.

«Справжні бойові дії для мене розпочалися у липні 2014-го. Ми входили до складу рейду. Завдання надважке— разом із десантниками 95 бригади якнайшвидше захопити стратегічну висоту Савур-Могилу. Навколо нас був один противник. Ізоляція. Розуміння, що у випадку отримання поранення чи доставити боєприпаси або вивезти пораненого, буде практично неможливо. Унас був шлях тільки вперед», – розповідав пізніше командир батальйону 30 омбр Сергій Собко.

Завдання з деблокування оточених сил в Секторі «Д» було покладено на підрозділи 30 механізованої, 51 механізованої, 95 аеромобільної та 25 повітряно-десантної бригад. Їх використання стало можливим після звільнення Лисичанська. Батальйони 30 і 95 бригад були майже на 70% укомплектовані контрактниками, тож вони мали виконати функцію ударних частин. Артилерійську підтримку здійснювали підрозділи самохідної артилерії 72 омбр під командуванням капітана Дмитра Ющенка, та 26 абр під командуванням полковника Андрія Маліновського.

Планувалось одночасно завдати удару в напрямі Савур-Могили та міст Шахтарськ, Торез і Сніжне. Їм назустріч Ізваринським коридором мали прориватись оточені частини. Для успішного завершення операції необхідно було взяти під контроль Савур-Могилу.

27 липня два батальйони 95 і 30 бригад розпочали наступ під Савур-Могилою, швидко зламавши опір російських бойовиків. Батальйон 25 повітряно-десантної бригади в цей час зі сторони Дебальцевого здійснював рейд на південь, на Шахтарськ, щоб розколоти проросійські війська.

В результаті наступу в районі Савур-Могили була знищена колона бойовиків, що рухалась з району с. Дякове. Ввечері наступного дня, 28 липня, взято штурмом Степанівку. Силами АТО було знищено близько 20 найманців, 2 фури з боєприпасами та один танк. 1 серпня Сили АТО звільнили два населені пункти поблизу Савур-Могили. 3 серпня українські війська встановили остаточний контроль на курганом Савур-Могила. Шлях до виходу блокованим у районі кордону частинам 72 бригади було відкрито. Батальйони 30 та 95 бригад наступали далі на схід та північ.

26 липня зведена батальйонно-тактична група «Колос» 51 механізованої бригади була відправлена в район Савур-Могили з метою розблокування українських військ, оточених у секторі «Д». Через 2 дні, 28 липня, під час розгортання підрозділу для наступу, російська артилерія завдавала по ним ударів. Підрозділ втратив загиблим Віктора Хмелецького і 18 чоловік пораненими. Попри обстріли, до 8-9 вечора підрозділ зайшов на висоту, проте за наказом командира БТГр Павла Процюка, до 4 ранку відійшов з висоти для уникнення артилерійських ударів з російської сторони на зворотній схил кургану. 6 серпня Павла Процюка було відсторонено від посади. На зміну йому командиром БТГр «Колос» було призначено підполковника Миколу Капіноса, позивний «Нептун». Протягом кінця липня – початку серпня спроби українських військових заволодіти висотою тривали з перемінним успіхом.

7 серпня відбувся остаточний вдалий штурм Савур-Могили і бойовики змушені були залишити цю стратегічно важливу висоту. Операцією безпосередньо керував Ігор Гордійчук, в тому числі здійснював командування розвідниками окремої добровольчої роти при штабі АТО (командир Костянтин В'югін). В цей день миколаївські десантники встановили на кургані пам'ятний знак на честь загиблих в боях за Україну.

4 серпня угрупування українських військ, в тому числі головні сили 72 бригади, вийшли з району Червонопартизанська– найдальшої точки блокованого району і з’єдналися з підрозділами 79 та 95 оабр під Зеленопіллям. З ними вийшли також підрозділи 24 омбр та прикордонні війська, пройшовши за дві години вночі 50 км. В ніч з 6 на 7 серпня, долаючи шалений опір противника, військовослужбовці чотирьох бригад та прикордонники здійснили стокілометровий двоетапний вихід з напівоточення, який став можливим виключно завдяки мужності й героїзму військових частин, що захопили й утримувати стратегічну висоту Савур-Могила на україно-російському прикордонні.

19 серпня бої за висоту посилилися. Під час масованого артилерійського обстрілу був важко поранений полковник Петро Потєхін, загинув десантник Володимир Кандела. 20 серпня під час артнальоту і танкової атаки противника знекровлений підрозділ 51 бригади відійшов з Петровського, в результаті чого прикордонний район практично був зайнятий російськими військами. Захисники Савур-Могили опинились в повній ізоляції: до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів.

21 серпня під час артилерійського обстрілу від отриманих пошкоджень остаточно впав обеліск меморіалу, встановленого на кургані.

Вдень 23 серпня російські війська почали наступ на південній ділянці фронту сектора «Д». 24-го вранці «Сумрак» продовжував передавати дані про просування ворожих сил, однак українська артилерія вже не могла ними скористатися – їй довелося відійти від Савур-Могили під натиском російських регулярних військ. 24 серпня противник здійснив штурм висоти: танки стріляли прямим наведенням, кавказькі найманці атакували оборонців Савур-Могили. Атака була відбита із численними втратами противника.

Військовослужбовці говорили полковнику Ігорю Гордійчуку про недоцільність утримання висоти в аж такому глибокому тилу противника (40 км), однак він не збирався відходити без наказу. Наказ про відхід надійшов пізно ввечері 24-го серпня. На той час Савур-Могила була в щільному оточенні: машина 3-го полку спецназу, котра прорвалася для порятунку поранених, була розстріляна російськими найманцями в Петровському. Пораненого Івана Журавльова полонили, решту поранених найманці добили. Того дня загинув Темур Юлдашев («Тренер»).

Ігор Гордійчук віддав наказ про відступ вночі 25-го серпня, після 12 діб оборони Савур-Могили. З оточення група виходила ночами, рухаючись до найближчих українських підрозділів – оточеного російськими військами угрупування сектору «Б» під Іловайськом. Група пройшла по ворожих тилах близько 60 кілометрів та приєдналася до українських військ під Многопіллям.

 

Обнаружили ошибку или мёртвую ссылку?

Выделите проблемный фрагмент мышкой и нажмите CTRL+ENTER.
В появившемся окне опишите проблему и отправьте Администрации ресурса.

Комментариев:0

Про сайт

Інформаційний ресурс військової тематики північного регіону. Огляд військових новин, військово-політичних подій в Україні та світі, новини озброєння та технологій, оснащення та екіпірування. При копіюванні матеріалів використовуйте активний гіперлінк посилання на сайт Пишіть нам на E-mail: prsspivnich@ukr.net Посилання та гіперлінк (для Інтернет-сайтів) при використанні матеріалів сайту обов'язкові.